Упродовж 27 років Незалежності економіка України перебуває в стані реформ. Політики постійно звітують громадянам про те, як успішно відбуваються реформи під їх керівництвом, а напередодні чергових виборів завжди знаходять пояснення, чому життя стало ще тяжчим, та обіцяють нові ефективні реформи – одразу після виборів. Цілком очевидно, що критерії успішності реформування, якими керуються чиновники, не відповідають тим результатам, які потрібні Україні та українцям.

Реальними ж показниками реформ мають бути ті нові можливості, які отримають громадяни в результаті: здобувати якісну освіту, будувати успішну кар’єру, розвивати бізнес в чесних конкурентних умовах, заощаджувати, подорожувати, жити в достатку. Щоб забезпечити українцям ці можливості, необхідні кардинальні системні зміни, які передбачає впровадження в Україні принципів неоекономіки.

В деяких експертних економічних колах досі популярна думка, що Україні, аби досяг- ти успіху, необхідно повторити шлях Китаю. Будувати нові заводи, фабрики, нарощувати видобуток корисних копалин і таке інше. І це абсолютно хибне уявлення. 

Не тільки тому, що ні за своїми демографічними, територіальними та іншими показниками Україна не є Китаєм. І не тому, що світові не потрібний «другий Китай». А в першу чергу тому, що світ, в якому була затребувана подібна індустріальна міць був світом Другої промислової революції. З того часу минуло півстоліття, відбулася Третя промислова революція і фактично розпочалася Четверта.

Тому будувати економіку на принципах домінанти важкої промисловості – це ніби спроба застрибнути в останній вагон поїзда, який поїхав десятки років тому.

Четверта промислова революція породила нову економіку – неоекономіку, що базується на пріоритеті інновацій, людського капіталу, інформаційних технологій та динаміці, яка була неможливою раніше. Це парадигма, в якій економічна діяльність не тільки створює додану вартість. Вона створює принципово нові сфери діяльності та продукти, які впливають на спосіб життя, політичні та соціальні інститути, уявлення про працю і навіть саму людську ідентичність.

Світ від другої декади ХХІ століття і далі є світом глобальної діджиталізації, стрімкого розвитку телекомунікацій, великих даних, інтернету речей, децентралізованих баз даних, штучного інтелекту, квантових обчислень та комерційного освоєння космосу.

Але, в першу чергу, це світ винаходів, постійного творчого пошуку, який не визнає кордонів та нав’язаних державами обмежень.

Саме тому Україна має стати країною, сприятливою для бізнес-інновацій.

Цього можна досягти радикальною зміною податкової системи, легалізацією всіх видів економічної діяльності і непорушним захистом приватної власності. Але головне – в основі неоекономіки лежить сучасна освіта.

СУЧАСНА ОСВІТА – ОСНОВА НЕОЕКОНОМІКИ

Звичайно, говорити про неоекономіку, інновації та стрімкий економічний розвиток є сенс, коли в країні живе достатня кількість освічених людей. Шкільна та середня освіта в Україні буде відповідати вимогам сучасного світу, а ті, хто отримав диплом вишу, зможуть будувати успішну кар’єру, не думаючи про необхідність емігрувати за кордон.

Чимало українських середніх шкіл досі працюють за радянською освітньою системою, яка є відірваною від реальних потреб і не здатна дати дитині знання, необхідні для життя у сучасному суспільстві. Натомість, як у більшості розвинених країн, шкільне виховання має відбуватися з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини, має бути спрямоване не лише на отримання знань, але і навичок їх застосування. Освіта, яка відповідає викликам часу, буде використовувати сучасні технології та новітні підходи в навчанні дітей.

Зміни у системі вищої освіти покладуть кінець тій практиці, коли людина вступає до вишу лише для того, щоб отримати формальну «корочку», а потім іде працювати зовсім в іншу галузь. Диплом стане гарантією працевлаштування, а обрана професія відповідатиме потребам ринку. Навчальні заклади співпрацюватимуть з українськими та міжнародними компаніями через «Бюро кар’єри», а студенти проходитимуть реальне стажування у майбутнього роботодавця.

Отримання середньої та вищої освіти буде гарантуватися державою та буде безумовним правом кожного громадянина. Для цього батьки чи абітурієнти отримуватимуть освітній сертифікат, який надаватиме право самостійно обирати приватну чи державну школу чи виш.

ПОДАТКОВА ТА ПЕНСІЙНА РЕФОРМИ

Нова податкова система

Будь-яка країна світу, яка проходила стрімке економічне зростання, робила це в умовах дуже низьких податків. Саме низькі податки є основою для швидкого росту та виходу економіки з тіні. Візьмемо до прикладу Китай як економіку, яка найшвидше розвивається – підприємці сплачують до 10% податків до бюджету, решту – реінвестують та розвивають бізнес. Коли зростала економіка скандинавських країн, то рівень податкового навантаження на економіку складав до 20%, і лише зараз це навантаження складає до 50%, надаючи дуже високі соціальні гарантії громадянам. В умовах конкуренції з Китаєм, США для відновлення економічної могутності знижує податкове навантаження на економіку, яке зараз становить 25%. 

В Україні податкове навантаження на бізнес досягає майже рівня скандинавських країн та складає 41%. Громадяни віддають до бюджету у вигляді різних податків 51% від зароблених коштів. При цьому не отримуючи якісних державних сервісів, соціального захисту, медицини, освіти.

При такому високому рівні податків економічне зростання України неможливе.

Зменшення податкового навантаження

Поточний рівень загального податкового навантаження на економіку становить 43%. Це є основною причиною високого рівня тінізації, демотивації для підприємниців та неприйнятно повільного зростання темпу нашої економіки (на рівні 2-3%)

При цьому, через можливість ухилятися від сплат и податків у кожної з галузей та форм бізнесу, структура нашої економіки постійно викривлюється в сторону офшорів та монополізації. В таких умовах замість збільшувати продуктивность та впроваджувати інновації головним стає дах від ДФС та знання кому заносити хабарі.

Щоб відійти від подібної практики та звільнити економіку від фіскального та корупційного тиску – необхідно провести ліберальну податкову реформу та зафіксувати фіскальний відсоток ВВП на рівні, не вищому за 30%. Для цього необхідно знизити ставки ПДВ з 20% до 15% та ПДФО – з 18% до 10% , замінити податок на прибуток – податком на виведений капітал та направити 5% із існуючих 22% ЄСВ на фінансування індивідуальних накопичувальних пенсій. При цьому загальна сума ЄСВ не може бути більше розміру середньої пенсії.

За рахунок детінізації, пришвидшеного економічного зростання та невикористаних компенсаторів реальний рівень бюджетних видатків в економіці залишиться на поточному рівні – жодна з статей видатків державного бюджету при такому підході не потребуватиме скорочення. 

Фіскальний підхід до системи особистого декларування доходів фізособами теж має бути змінений. Громадяни повинні мати право отримувати від держави повну та зрозумілу інформацію про свої безготівкові доходи. Ці дані повинні надаватися державою громадянам автоматично і в зручній формі. Відтак заповнення декларації громадянами повинно бути максимально автоматизоване.

Перелік країн з якими діють угоди про запобігання подвійного оподаткування для громадян України має бути розширений до всіх країн світу (крім міжнародно визнаних офшорних юрисдикцій).

Будь-яке оподаткування доходів отриманих в країнах ЕС, Британської співдружності, США та Канади з яких вже сплачені податки в країнах отримання доходу – є неприпустимим!

Трирівнева система пенсійного забезпечення

В Україні одне з найвищих співвідношень пенсійних виплат до ВВП (10,4%). Проте, це аж ніяк не забезпечує нашим пенсіонером гідного забезпеченого життя, натомість постійно росте дефіцит Пенсійного фонду. Слід визнати, що підвищення ставки ЄСВ чи рівня дотацій із бюджету - це шлях в нікуди, яким ми рухаємось останні 27 років Незалежності, і збільшує розрив між офіційними зарплатами та зарплатою в конвертах. Натомість гідні пенсії можуть бути забезпечені лише при виведенні реального фонду оплати праці з тіні та переході до індивідуальних накопичувальних рахунків (Пенсійної системи другого рівня).

Справжня детінізація заробітних плат і прискорене економічне зростання можливі лише при зменшенні існуючого податкового навантаження на заробітну плату. А саме, запропонованого зниження ставки ПДФО до 10% та обмеженні максимального розміру ЄСВ на рівні середньої пенсії. До прикладу, в Україні офіційна частка заробітних плат у ВВП наразі складає всього 27%. Це наочно свідчить нам про те, що виведення зарплат в “конвертах” із тіні може принести майже 140 млрд. грн. додаткових надходжень до бюджету, які із надлишком компенсують втрати від зниження ефективної ставки ПДФО та ЄСВ (100 млрд.).

В свою чергу, запровадження системи накопичувальних рахунків дозволить громадянам паралельно із солідарною пенсією створити для себе ще одне, значно надійніше джерело особистих заощаджень.

Враховуючи, що мінімальний робочий стаж в Україні складає 30 років, а гарантована річна дохідність у валюті 3,2% - особа із середньою заробітною платою, відкладаючи 5% свого доходу, перед виходом на пенсію сформує накопичення в майже $30 тис. Це дозволить навіть при поточному рівні середньої солідарної пенсії в $100 збільшити щомісячні виплати до $300. Фінансування накопичувальної пенсійної системи за описаними вище ставками та умовами не повинно лягати додатковим тягарем на доходи населення та бізнесу і має бути профінансоване за рахунок частини ЄСВ, а саме 5% із існуючих 22%.

Таким чином, зниження ставки ПДВ і ПДФО до 15% та 10% відповідно та зменшення сукупного податкового навантаження на економіку до 30% - рівня європейських країн - дозволить Україні не лише закріпитись на міжнародній арені в ролі “нової фабрики Європи”, якою у свій час був Китай, але і вивільнити кошти “білого” бізнесу під розширення діяльності та підвищення заробітних плат, які за результатами у 2,5-3 рази більше відобразяться у ВВП та надходженнях бюджету.

ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Сучасний Західний світ, світ багатства та інновацій, став можливим завдяки визнанню права власності як одного з основних прав людини. Саме непорушність права власності, впевненість у тому, що людина не може бути своєвільно позбавлена того, чим вона володіє, стимулювало роз- виток підприємницької ініціативи та винаходів, які зробили країни Заходу локомотивом людської цивілізації.

Більшість проблем сучасної України коріниться в тому, що недоторканність приватної власності досі не стала основою внутрішньої політики. Власність незахищена з двох причин:

- маніпуляції з реєстрами, які дозволяють підробити будь-який запис,

- несправедливий суд, який узаконює такі махінації.

Саме це відлякує іноземців від інвестицій в країну і гальмує розвиток вітчизняного підприємництва.

Ми виступаємо за те, щоб захист чесно надбаної приватної власності став головним пріоритетом в діяльності органів держави.

Для того, щоби уникнути маніпуляцій із записами, вся інформація щодо прав на володіння тією чи іншою власністю буде зберігатися в децентралізованих базах даних, побудованих на технології блокчейн. Блокчейн фактично унеможливлює будь-які несанкціоновані зміни та створює недосяжний раніше рівень прозорості та захисту даних.

Такі явища, як «рейдерство», «віджимання бізнесу», «маски-шоу» мають зникнути з сучасного лексикону і увійти в історію як ганебне явище.

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ВСІХ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Держава буде позбавлена більшості регуляторних функцій та перестане заважати підприємцям працювати. Всі види економічної діяльності будуть легалізовані на основі єдиних правил гри, а держава лише буде наглядати за їхнім дотриманням всіма учасниками ринку та виконувати роль справедливого арбітра при виникненні спірних питань.

Головне завдання держави – забезпечення однакових конкурентних умов для усіх учасників ринку.

Дозвільна система буде ліквідована – громадяни не потребуватимуть «санкції» держави на ведення бізнесу, а просто повідомлятимуть органи держави про створення того чи іншого підприємства. Всі необхідні дозволи та ліцензії отримуватимуть за лічені години за заявним принципом через свій електронний кабінет.

Законом буде врегульована та економічна діяльність, яка має певні соціальні чи екологічні застереження – як видобуток корисних копалин, ігровий бізнес, продаж палива, алкоголю чи тютюну. Займатися цими видами бізнесу буде можливо за умови виконання низки умов. Серед яких – згода місцевої громади на видобуток копалин чи розміщення об’єктів ігрової сфери на своїй території, дії щодо захисту довкілля.

ДЕМОНОПОЛІЗАЦІЯ

Творчий світ неоекономіки не сумісний зі світом олігархічних монополій. Людей можна примусити працю- вати на заводах та шахтах за низь- ку платню, натомість неможливо примусити їх створювати інновації. Інтелектуальний клас буде шукати спосіб проявити себе та позбутися принизливої гегемонії олігархії – і він зробить це, оскільки, завдяки технологіям, кордони в сучасному світі стають дедалі умовнішими.

Існуючі в Україні олігархічні монополії, вибудовані та керовані ними державні інститути є тим гальмом, що не дає країні рухатися вперед. Українські олігархи, які створили свої багатства завдяки корупції, шахрайству, використанню влади та безпринципності, є абсолютно неконкурентними у світі ХХІ століття. Здається, не існує жодного успішного стартапу, натхненником чи замовником якого був би олігарх – адже сам світогляд цих людей не дозволяє їм припустити, що успіх може приносити розум, а не сила та «свої люди» у владі.

Зовсім не капітал робить олігархію небезпечною. Бути багатим – нормально. Але олігархи вважають, що багатими можуть бути тільки вони. Адже якщо багатими будуть всі, то хто працюватиме за безцінь на їхніх підприємствах?

Олігархію робить небезпечною її зрощення з владою, переписування законів під себе, безконтрольна експлуатація ресурсів країни, намагання законсервувати відсталі форми соціальних та трудових відносин з метою збереження й при- множення своїх статків.

Оскільки олігархи світоглядно нездатні ні очолити, ні навіть вписатися в парадигму неоекономіки, вони всіма силами заважають її становленню в Україні.

Ми проведемо масштабну демонополізацію, витісняючи олігархію з органів влади та засобів масової інформації. Буде створена низка законопроектів, які обмежать можливість для олігархів володіти ЗМІ, приховано фінансувати політичні партії та громадські організації. Також буде прийнятий закон про лобізм, який дозволятиме лобіювання інтересів тих чи інших фінансово-промислових груп винятково на основі повної відкритості та прозорості щодо замовників цих дій. А самі лобісти будуть перебувати під пильною увагою органів державної влади та громадських інститутів.

Монополії буде руйнувати чесна конкуренція, яка стане пріоритетом в економічній політиці держави. Природні монополії будуть мати суттєві обмеження щодо рівня рентабельності, а також будуть зобов’язані надавати свої послуги усім без винятку учасникам ринку без дискримінації.

Буде забезпечено рівний доступ усім учасникам ринку до електричних газових та інших інфраструктурних мереж та надр.

5 ПРІОРИТЕТІВ НЕОЕКОНОМІКИ

1.Агро-промисловий комплекс

Якщо економічна модель розвитку сільського господарства залишиться незмінною, то ми остаточно перетворимося на сировинну державу, де від краю до краю будуть цвісти ріпак, кукурудза та соняшник, а зиск з них от- римуватимуть великі агрохолдинги, чорноземи з кожним роком виснажуватимуться та втрачатимуть свою цінність, тваринництво і переробна промисловість зникне, села біднітимуть та будуть позбавлені майбутнього.

Україна володіє третиною світових чорноземів. Наша ціль – українські родючі ґрунти працюють на зростання заможності більше як 10 мільйонів українських селян, що зайняті в сімейних селянських фермерських господарствах, виробляють продукцію з високою доданою вартістю, формуючи левову частку ВВП країни та забезпечуючи експорт якісної органічної сільськогосподарської продукції.

Для досягнення таких результатів Україні треба розібратися з проблемою, вирішення якої навмисне затягується вже багато років. Йдеться про відкритий ринок землі, який досі було неможливо запровадити через відсутність реальних механізмів оцінки землі та законодавчих норм, які б в першу чергу захищали інтереси землевласників. Завдяки впровадженню принципів неоекономіки відкритий ринок землі, який працюватиме лише в інтересах українців, нарешті стане можливим.

УМОВИ ТА ІНФРАСТРУКТУРА ДЛЯ РОЗВИТКУ СЕЛА ТА АГРО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

Сьогодні середні фермерські господарства, які мають поля площею близько 200 га, є значно ефективнішими у виробництві сільськогосподарської продукції, ніж великі агрохолдинги та малі господарства. В свою чергу, надання фермерам правової та фінансової спроможності придбати землю і зайнятись виробництвом продукції з високим рівнем доданої вартості створить у сільській місцевості необхідну для боротьби з міграцією економічну активність.

1. Визнати недійсними положення чинних договорів оренди землі, якими передбачено автоматичний перехід орендованої землі у власність орендаря після закінчення терміну оренди чи запуску ринку землі.

2. Передати землі поза межами населених пунктів у власність об’єднаних територіальних громад у межах ОТГ, закріпивши це законодавчо.

Землі, які перебувають у власності ОТГ та центральних органів влади, повинні здаватись в оренду винятково через аукціони на онлайн-платформі. При цьому для уникнення корупції на потенційні надходження від оренди земель, що перебувають у розпорядженні ОТГ, будуть зменшені суми міжбюджетних трансфертів із Державного бюджету. Це унеможливить формальний «простій» сільськогосподарських земель держави.

3. Впровадити програми безвідсоткового іпотечного кредитування фермерства.

Якщо предметом кредитування є державна земля, яку фермер хоче взяти в оренду, то у випадку, якщо він запропонує на аукціоні найвищу ціну, то отримає безвідсоткову позику на 20-30 років. Орендні платежі державі будуть зараховуватись як погашення тіла кредиту до моменту повної виплати.

Якщо предметом кредитування є купівля приватної чи державної земельної ділянки, він зможе скори- статись спеціальними пільговими програмами кредитування, які надаватимуться банками у кооперації із Міністерством аграрної політики. На базі Міністерства буде створено спеціальне кредитне бюро, статутний капітал якого буде сформовано за рахунок надходжень від приватизації землі. Процедура отримання кредиту відбуватиметься за наступним алгоритмом:

1) Після виграшу на аукціоні, фермер подає заявку на отримання кредиту під купівлю земельної ділянки, яка автоматично слугує заставою. Банк об’єктивно перевірятиме платоспроможність позичальника та прийматиме 50%-ий ризик неповернення кредиту, оскільки максимальна сума кредиту складатиме лише 50% від заставної вартості ділянки.

2) Паралельно із банком, друга половина кредиту буде фінансуватись із Кредитного бюро як у формі коштів, так і формі кредитних гарантій банку. Також Міністерство компенсуватиме фермеру вартість обслуговування іпотечного кредиту, якщо такий був наданий на ринкових умовах.

4. Установлення нульової ставки ПДВ для продукції сільськогосподарського машинобудування вітчизняного виробництва будь-якої складності на період не менше ніж 5 років. Збереження спрощеної системи оподаткування сільськогосподарських виробників. З метою підвищення глибини переробки у вітчизняному АПК будуть збережені та розширені існуючі програми часткової компенсації вартості основних фондів для харчової промисловості.

 5. Створити електронний прозорий торговий майданчик для продажу права оренди чи самої землі

Проведення будь-яких угод купівлі/продажу та оренди землі має здійснюватися винятково на онлайн-платформі через відкриті аукціони. Обов’язковим для таких торгів буде встановлення мінімальної ціни земельної ділянки, розрахованої на основі середньої вартості угод в цьому регіоні, та скоригованої на якість ґрунту. Термін дії аукціону – 30 днів із останньої найвищої пропозиції.

 6. Нове покоління агроінженерів

Сьогодні все більшу роль у конкурентоздатності АПК відіграють не ґрунти і природні ресурси, а технології та висококваліфіковані за світовими мірками спеціалісти. Саме тому ми повинні залучити в кожний із філіалів Академії аграрних наук хоча б по 5 професорів із США, Японії та ЄС і надати можливість вітчизняним агроінженерам та іншим фахівцям у сільському господарстві безкоштовно навчатись у них. Фінансування цих заходів повинно відбуватись за рахунок існуючого фонду держпідтримки АПК.

 7. Доступні ринки для локальних фермерів

Місцева влада населених пунктів, обсягом від 10 тис. жителів повинна відвести місце під локальний міні-ринок, який не потребуватиме спорудження додаткової інфраструктури. Це дасть змогу малим фермерам та громадянам вільно та організовано реалізовувати свою продукцію, сплачуючи лише незначний орендний збір, що покриватиме обслуговування ринку.

2. Енергетична незалежність

Від попередніх урядів та газових війн Україні дістався важкий спадок у вигляді повної енергетичної залежності щодо поставок природного газу із Росії та абсолютно неринкова інфраструктура газового ринку. Ми вже пропустили найкращий час для диверсифікації поставок вуглеводнів, зокрема, газу на свою територію альтернативними газогонами чи LNG терміналами. В 2019-ому році, коли закінчується термін дії останньої газової угоди про транзит та постачання газу з Росії – Україна постане перед історичною необхідністю побудови всіх елементів газового ринку європейського зразка. Для цього нам необхідно:

1. Повернути собі газовий суверенітет. Для цього указом Президента, Парламенту, РНБО та КМУ ми повинні раз і назавжди повернути контроль над газовими лічильниками на українських кордонах в розпорядження вітчизняного оператора газотранспортної системи.

2. Забезпечити подобове балансування газу: ми маємо знати скільки точно за одну добу надійшло газу на кордоні, скільки видобуто газу, скільки і якими користувачами спожито газу і скільки зберігається в газових сховищах. Також ми маємо контролювати всі операції на газовому ринку всередині країни між десятками тисяч трейдерів та споживачів.

3. Створити в Україні газовий хаб, на якому в режимі онлайн-торгівлі десятки тисяч суб’єктів газового ринку зможуть вільно купувати та продавати необхідні їм обсяги газу. Замість прямих контрактів із Газпромом європейські трейдери купуватимуть газ на українському хабі і укладатимуть договори на поставку безпосередньо із трейдерами, що функціонують в Україні. Це також дозволить нам відмовитись від реверсу як мінімум 10 млрд. м³ газу з ЄС та знизити ціни на газ в Україні.

4. Збільшити власний видобуток газу із 20 до мінімум 30 млрд кубометрів на рік. Для цього необхідно 20 млрд доларів інвестицій, які можливо залучити за рахунок приватизації Укрнафти та Укргазвидобування, запровадити відкриті електронні аукціони по всіх спецдозволах на видобуток вуглеводородів в Україні.

5. Проводити відкриті електронні торги по всіх ліцензіях на видобуток вуглеводородів в Україні, щорічний контроль за так званими “сплячими” ліцензіями (які роками не використовуються) з повторним продажом їх компаніям, які реально готові вкладати кошти в розширення видобутку вуглеводнів, а відтак і побудови необхідної нам енергетичної незалежності.

Україна має напряму з європейськими країнами заключати договори на транзит газу, а не через Російську Федерацію.

3. Енергетика – основа безпеки та економічного зростання

Якщо газова залежність України і досі залишається де-факто від російського газу, то енергетичну залежність сміливо можна назвати олігархічною.

Вся енергетика України сьогодні перебуває в монопольній залежності від Коломойського, Ахметова, Суркіса, Бойка і російського олігарха Григоришина та російської компанії VS Energy.

  Перший крок для побудови не- залежного ринку електроенергетики – це його демонополізація та незалежність від російського капі- талу. Необхідно ліквідувати існуючу сьогодні монополію на збут електроенергії, що утримується мережею Обленерго та лібералізувати ринок відповідно до Третього енергопакету ЄС. Ми пропонуємо наступні кроки з реформування галузі:

1. Відокремити поставки електроенергії / енерготрейдерів від операторів електромереж та запровадити подобовий облік електроенергії, що дозволить сформувати мережу приватних енерготрейдерів та конкурентне середовище.

2. Перехід від адміністративного формування тарифів НКРЕП до ринкового – через створення на основі ДП “Енергоринок” енергобіржі.

3 Розбудувати лінії електромереж та інтегрувати Центральну та Східну Україну в єдину енергосистему ЄС із паралельним підвищенням потужностей із акумулювання надлишкової електроенергії на базі гідроелектростанцій.

Ці заходи дозволять не лише знизити ціни на електроенергію, які є складовою витрат кожного продукту, але й знищити корупцію та бюрократію при підключенні до електромереж.

 Другий крок – створення ринку енергетичного вугілля, вугільної біржі та ліквідація схеми “Роттердам+”. Відсутність технічного переоснащення та тотальне закриття шахт, низькі соціальні гарантії для шахтарів, незадовільний стан екології вуглевидобувних регіонів – все це передумови колапсу та соціального вибуху. Особливо загострює проблематику війна на сході України. Тимчасова окупація територій Луганської та Донецької областей, де розташовані найбільші запаси енергетичного вугілля, призвела до дефіциту антрацитової групи вугілля – основного виду палива для ТЕС, що генерують маневрові потужності.

Ми повинні змінити механізм формування ціни на енергетичне вугілля через перехід від Роттердаму+ до біржового ринку короткотермінових контрактів. На конкурентному ринку постачальники вугілля будуть вимушені знизити ціни, а оскільки 90% енергетичного вугілля споживають саме енергогенератори – це дозволить знизити і кінцеву вартість електро/теплоенергії в Україні.

Третій крок – відновлення та модернізація атомних потужностей. Питома вага атомної енергетики в Україні складає 60%, при цьому в наступні 20 років ми повинні вивести із експлуатації всі існуючі реактори. Міжнародні інвестори готові вкласти від $40 млрд в розбудову атомних потужностей нашої країни. Ми маємо побудувати атомну енергетику на безпечних маневрених, таких, що працюють на низькозбагаченому урані, реакторах Candu, сировиною для яких є відпрацьоване паливо українських атомних станцій. Проте без деталь- ного технічного аудиту енергоблоків, проведеного МАГАТЕ, ми не зможемо залучити будь-який капітал ззовні. Оскільки безпечність роботи існуючих потужностей знаходиться на критичному рівні, який не дозволить пройти аудит, пріоритетом держави мають стати капітальні інвестиції у ремонт функціонуючих АЕС та створення умов для будівництва нових сучасних станцій, які працюватимуть на європейський ринок, за кошти американських та європейських інвесторів.

 Четвертий крок – розвиток зеленої електроенергії через приват-ні домогосподарства. Пріоритетом держави має стати підтримка генерації зеленої енергетики саме приватними споживачами, для яких зберігатиметься існуючий зелений тариф та будуть запроваджені додаткові стимули.

Враховуючи наш поточний інвестиційний потенціал – до $70 млрд, що перебувають на руках у населення, Україна здатна суттєво наростити питому вагу зеленої електроенергетики, навіть без залучення іноземних інвестицій. Саме тому варто вже зараз працювати над розміщенням в Україні виробництв комплектуючих до малих об’єктів генерації відновлювальної енергетики, зростання попиту на які в наступні 3-5 років може бути таким же стрімким, як і на бойлери чи металочерепицю.

4. Криптоекономіка

Технології блокчейну, смарт-контрактів створюють абсолютно нові можливості економічної взаємодії та роботи державних сервісів, які обслуговують економіку. Україна входить до ТОП-10 країн світу за кількістю користувачів криптовалют. Але цей ринок і досі «сірий». Сьогодні кілька країн світу, серед яких Швейцарія, Мальта, Сінгапур, починають створювати ліберальне правове поле для функціонування ринку криптовалют, що дозволяє їм ставати новими фінансовими хабами в світі. Україна стане країною з найкращим правовим полем для функціонування крипторинку у світі.

Головний принцип створення ринку криптоекономіки – фактично відсутність його регулювання при максимальній ідентифікації його учасників і прозорості. Ефективність вільного ринку буде реалізована самими ж учасниками ринку. Відсутність традиційних регуляторних вимог до учасників ринку ставить в рівні початкові умови усіх поточних та майбутніх учасників. Немає жодних бар’єрів ні входу, ні виходу, що унеможливлює будь-які процеси монополізації.

Водночас, регулятором ринку виступатиме Держфінмоніторинг. В його обов’язки входитиме винятково моніторинг діяльності бірж та брокерів на предмет відмивання коштів та маніпулювання ринком. Інше втручання в ринок буде заборонене.

Протягом перших 10 років буде встановлена нульова ставка податку на прибуток, що дозволить повністю вивести із тіні всі «сірі» операції.

ICO – як створення фондового ринку. З огляду на відсутність в Україні традиційного фондового ринку, ми вважаємо, що ICO, як принципово новий та доступний інструмент залучення коштів малим та середнім бізнесом в обмін на частину в капіталі, може стати повноцінною альтернативою.

Нульова податкова ставка на дохід, отриманий від інвестицій в токени / зобов’язання вітчизняних підприємств. Це дозволить вивести із тіні $70 млрд готівкових збережень населення та змусити їх працю- вати на економіку. В свою чергу, підприємства, щоб довести свою ефективність та залучити капітал, почнуть показувати «в білу» весь дохід, що стимулюватиме детінізацію економіки та дасть можливість знизити ставки податків.

5. Розбудова інфраструктури

Економічний розвиток неможливий без розбудови інфраструктури: доріг, аеропортів, індустріальних парків, електро- та газових мереж, водогонів та каналізацій, телекомунікаційних та інтернет мереж, а також соціальної інфраструктури: громадських спортивних центрів, шкіл, лікарень та іншої.

Але для розбудови інфраструктури в Україні хоча б до рівня розвинутої європейської країни потрібно інвестувати кошти, що в сотні разів перевищують державний бюджет. Якщо рухатися таким шляхом, то гідну інфраструктуру ми матимемо за років 50. Виріши- ти цю проблему можливо тільки залучивши в галузь десятки мільярдів доларів приватних інвестицій. Як це робить весь сучасний розвинутий світ.

Коли Уряд приймає рішення, куди інвестувати кожну гривню платників податків – в будівництво аеропорту чи школи, то рішення є однозначним

– школи. Розбудова інфраструктури, яка є привабливою для приватного інвестора, має відбуватися через залучення приватних інвестицій. Коли держава та підприємці знаходять взаємовигідні формати співпраці і кошти приватного капіталу вкладаються в розбудову суспільних благ

– це називається державно-приватним партнерством.

• дороги

• аеропорти (в кожному обласному центрі та туристично при- вабливих регіонах)

• залізничний транспорт (будівництво нових колій, запуск високошвидкісних потягів, які будуть пересуватися з швидкістю від 350 км за годину)

• громадський транспорт

• морські та річкові порти

• морське та річкове судноплавство

• індустріальні парки

• водопостачання та система каналізування

• система очищення стічних вод

• утилізація відходів

• телекомунікаційні мережі

• стадіони

• інша інвестиційно приваблива інфраструктура

До прикладу, одним із механізмів залучення інвесторів до будівництва та обслуговування доріг є надання інвесторам виняткових прав на торгівлю вздовж цієї ділянки дороги та звільнення від земельного податку.

Для розвитку сучасної інфраструктури доведеться як мінімум потроїти кількість земель зайнятих дорогами, підприємствами, житлом, водогонами, лініями електропередач та соціальною інфраструктурою. Такі земельні ділянки вже зараз мають бути передбачені та зарезервовані.

Інвестори не повинні страждати від спекулятивних цін на землю і незручного планування.